Одна видима й божественно установлена Вселенська Церква і виклики єдности

На відміну від протестантських реформаторів ХVI ст. на кшталт Жана Кальвіна, що розглядали Римську Церкву просто як «залишок» або руїну Церкви Христової, католицизм стверджує, що в Католицькій Церкві присутня конкретна, видима історична реальність Церкви Христової. Як казав Роберт Беллармін, «є тільки одна, а не дві Церкви, і ця одна правдива [Церква] є збір людей, об’єднаних сповіданням тої самої християнської віри та спільністю в тих самих таїнствах, під проводом законних пастирів, а особливо єдиного вікарія Христового на землі – римського понтифіка». У видимий Католицькій Церкві є повнота віровчення, правдиві таїнства й законна влада. В документах ІІ Ватиканського собору, а зокрема в «Lumen Gentium» та «Unitatis Redintegratio», теж використовується Беллармінове визначення Церкви, що його століттями популяризували католицькі катехизми. Втім, соборові документи демонструють істотну зміну тональности й визнають існування елементів Церкви Христової, які не повною мірою інкорпоровані в Католицьку Церкву. Таке розуміння Церкви Христової як видимої, історичної реальності, яка «перебуває в» (subsistit in) Католицькій Церкві, теж зумовлює певні труднощі на шляху до цілковитого єднання християн.