Поняття логосів як онтологічних принципів сотвореного буття у вченні Максима Ісповідника

Поняття логосу займає центральне місце в онтології та космології Максима Ісповідника. Логос виступає як середник творення й упорядкування світу за родами, видами та індивідуальними сущими, а також єднання кожного сотвореного сущого: від неживої природи до людини як вінця творіння та посередника – з Богом. Будь-яка річ чи істота наділена власним логосом, який є її raison d’être, визначає божественну ікономію спасіння, волю Бога щодо неї та спосіб, у який вона може з’єднатися з Богом і досягти обоження, що, як уважає Максим, є ціллю, задуманою Богом для творіння від самого початку. Крім того, логос є сполучною ланкою між природною множинністю світу і божественною простотою. У статті показано, як Максим трактує антиномічну взаємодію простоти і множинності в Божестві та яким чином логоси виявляють Богове мислення самого себе.